Her foreign faraway dream (публікувалось на сайті "Хайвей")
Вона там, за страшним залізними дверима. А зовні, на волі, Її не чекатиме ніхто. Нікого не цікавить, чи б’ється ще Її серце, які думки у Її мозку, чи боляче Їй і де Її страх.
Вона прокинеться серед байдужих чужих людей, а поряд не буде нікого. Їй не звикати. До Неї не прийде ніхто, і не скаже, що все буде добре. Звичайно, десь у глибині душі Вона про це мріє, але душить у собі ці думки. Знає – ні до чого доброго це не доведе. Непотрібність вбиває Її, а Вона готова зустріти смерть такою, як є: без макіяжу і прикрас, страшною і болючою, безжалісною. Вона вже багато років готувалась до цієї зустрічі. З того часу, як у Її беззмістовно-депресивному житті з’явився Він.
Вона важко встала і, тримаючись за стіну, повільно пішла довгим коридором. Кожен крок віддавав болем у серце, Вона також знала, що будь-який з цих кроків міг стати останнім. Коридор здавався нереально довгим, а кожна секунда пересування-очікування – вічністю. Вона подумки сварила сама себе за мислення такими банальними фразами. І продовжувала свій шлях. Нарешті – She reachedherdestination. Зайшла у маленьку кімнату з неприємним хімічним запахом. Скривилась і Її мало не вивернуло. Та Вона стрималась. Любила чистоту. І хоча у тій кімнаті на це явище не було й натяку, блювотиння там Їй бачити не хотілось.
Сперлась на стіну – таку ж холодну, як і Вона сама. Стіна не відштовхувала Її, як люди. Як і всім неживим предметам, пофіг.
Їй було добре як ніколи. За хвилину Вона зрозуміла, що щось не так. Що стіна зовсім не холодна, вона рухається, і то, здається, зовсім не стіна. Вона лежала на чиїхось грудях – бачила нереальнобілу шкіру, яку, мабуть, спочатку прийняла за стіну. Так само білі, худі руки обнімали її. Піднявши очі, побачила до болю знайомі блакитні лінзи в темних від природи очах, губи, нафарбовані синьою помадою, чорне волосся. І спідниця була їй знайома. Вона здивовано спитала щось мовою, яку мріяла вивчити, але так і не починала цього. Їй відповіли щось тою ж мовою…
…Наступного ранку її знайшли мертвою під стінкою у туалеті. Лежала на підлозі, ніби обнімаючи когось. Всі точно знали, що у той вечір до кімнати не заходив ніхто.
Бліде тіло з чорним, не фарбованим, волоссям до пояса, везли довгим коридором. Всі, хто колись знав Її, не пам’ятали, щоб Вона посміхалась. Тільки у декого збереглись нечіткі, стерті часом спогади про щось подібне. На мертвому обличчі був натяк на посмішку. Вона завжди була сором’язливою і не любила показувати емоцій. Здійснилась Її перша і остання мрія – Вона була з Ним…
…У свідоцтві про смерть записали, що ця сама смерть настала внаслідок ускладнення після хвороби…
Приснилось мені в ніч з 11 на 12 червня. Присвячується М. Йдеться не про неї. Але настрій нагадує про неї.
12.06.07
03:48